Абітурієнту  2026

1. Методичні поради учня

 2. Як можна  УСЕ  ВСТИГНУТИ

3. ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО

4. ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ

Методичні поради учню

1.Тренуйся!
Перед офіційним змаганням, атестаційним тестуванням варто виконувати як найбільше опублікованих тестів – просто заради тренування. 2.Поспішайте!
Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а потрібно відразу ж ознайомитися з варіантами відповідей. Цю тактику, яку треба випробувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати тільки активно тренуючись у тестуванні.

3.Випробовуйте!
У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтеся всіх рекомендацій, як правильно вирішувати окремі завдання або тест у цілому.

4.Пропускайте!
Треба навчатися пропускати важкі або незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов’язково впораєтеся.  Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких питань, то не варто пропускати всі перші завдання.

 

5.Вгадуйте!
Якщо ви впевнені у виборі, але інтуїтивно може віддати перевагу якійсь відповіді іншим, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правилоприводити до приросту балів.

 

6.Виключайте!
Багато завдань можна швидше, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять.

 

7.Скорочуйте вибір!

Якщо кілька відповідей здаються вам зовсім невідповідними, а інші підходящими з різною імовірністю, то у цьому випадку правильніше буде не пропускати завдання, а намагатися вибрати відповідь із інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це – теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь свідомо не годиться) – це теж знання, і не розумно

відмовлятися від його використання.
Думайте тільки про поточне завдання!
Думайте тільки про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали.
Читайте завдання до кінця!
Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалити тест, пам’ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з’ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний.

Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатися максимального результату.

Заплануйте два кола!

Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) сеансу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелося

 

ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ! Як можна  УСЕ  ВСТИГНУТИ?

1. Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнот, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов’язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

2. Не дивіться телевізор. Ваше життя набагато цікавіше, ніж життя героїв серіалу чи події у світі. Переконайтесь — життя без телевізора  ІСНУЄ.

 

3. Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ.

 

4. Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви 3 години просиділи за книжками – потрібно відпочити, або переключитися на іншу діяльність.

 

5. Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

 

6. Вчіться керувати своїми емоціями.

 
7. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему.

8. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням.

 
9. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по-друге, відволікають від негативних думок: «Я не здам», «Я не знаю».

Як підготуватися  ПСИХОЛОГІЧНО?

1. Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
2. Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.

3. Щодня виконуйте вправи на зняття напруження, втоми, на розслаблення. 
4 Чергуйте розумову і фізичну працю.
5.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, розповідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті. 
«Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремальних ситуаціях казав Карлсон. 

 

ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ?

1. Запам’ятати легше те, що розумієш. Розподілене заучування краще від концентрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.Більше часу витрачайте на повторення по пам’яті. Це ефективніше за просте бага¬торазове читання. Якщо працюєте із двома матеріалами —

великим і меншим — розумно починати з більшого.

2. Щоб уникнути хвилювань запитайте себе: «Чи допомагає хвилювання впоратися із ситуацією?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.

3. Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашими хвилюваннями.

4. Пам’ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
Якщо ваші переживання стали нав’язливими, зверніться до шкільного психолога.

5. Найкраще запам’ятовується інформація, викладена на початку і в кінці тексту. Середина, зазвичай, швидко «вилітає з голови». Тому під час запам’ятовування чи повторення приділіть особливу увагу середині.

6. Повторювати слід не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Після «завантаження» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20—30 % у перші 10 годин. Щоб цього не трапилося, варто: прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин — тричі, за 8—10 годин — чотири рази, а за добу — 1 раз. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.
7. Яким чином можна найкраще все запам’ятати? Що для вас є найближчим: текст, малюнок, логічна схема, звукове відтворення? Вирішуйте самі, в якій системі вам ліпше працювати.Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам’ятовується набагато легше. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Контролюйте скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблюється імунітет і загострюються хронічні захворювання дітей.
2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок,. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності,а підсилює стресс.

4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам’ягь.
5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, Займіть позицію «друга» у відносинах з дітьми.
6. Постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння.

7. Вірте у свою дитину, її здібності, знання,любити, та підтримуйте 

Успішне складання ЗНО — свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід. По суті, наші діти не прос¬то складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті прояви¬ти себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.

 

 

 ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: Як допомогти дитині подолати шкільну тривогу?

Кожному дорослому відомий стан тривоги. Слід зазначити, що тривога має ситуативний характер. Наприклад, якщо на дитину чекає виступ із презентацією перед класом, вона може відчувати хвилювання, тривогу, а під час виступу на концерті залишається абсолютно спокійним.

Тривожність є стійким станом дитини. Дитина хвилюється про те, як пройде контрольна навіть тоді, якщо досить добре володіє матеріалом. Щоразу, коли їй треба відповідати біля дошки, вона знову стикається з тривогою. Дорогою до школи дитина може почати відчувати занепокоєння, тому що їй здається, що вона забула якийсь підручник або не зробила домашнє завдання в повному обсязі. Тривожність може бути пов’язана не тільки з навчальним процесом, але й зі ставленням у дитячому колективі. Дитина може турбуватися про негативну оцінку вчителів або погане ставлення до неї серед дітей.

Формуванню шкільної тривожності сприяють:

– завищені вимоги батьків;

– покарання за недостатньо добру оцінку;

– зайві навчальні навантаження;

– складні стосунки з педагогами, або однокласниками;

– зміна школи або класу;

– занадто часті контрольні.

Шкільна тривожність може проявлятися:

– у зайвій старанності дитини;

– у вегетативних проявах: дитина червоніє, відчуває тремтіння, долоньки стають вологими, з’являється неприємне відчуття в районі живота;

– у пасивності на уроках;

– неможливістю відповідати на запитання вчителя або біля дошки (дитина настільки турбується, що не може відтворити навіть той матеріал, який знає дуже добре). Також занепокоєння може бути пов’язане зі страхом бути осміяною іншими учнями;

– різні психосоматичні захворювання, часті застуди та різні нездужання;

– неуважність, зниження концентрації уваги;

– у частих порушеннях дисципліни. Так можуть поводитися діти з глибокими страхами. Це легкозбудливі, активні діти. Нерідко вони вибирають собі роль «клоуна» в класі. Таким чином, намагаються впоратися з тривожністю.

Як батькам допомогти дитині, який переживає шкільну тривожність.

1. Насамперед спробувати з’ясувати, з чим саме пов’язана тривожність (навчальний процес, стосунки з учителями або однолітками, страх покарання тощо). Для цього вам варто спокійно і дружелюбно поговорити з дитиною;
2. Якщо ваші вимоги до дитині високі, знижуйте планку;
3. Піднімайте самооцінку дитині, зробіть усе, щоб вона почувалася успішною. Хваліть навіть за найменше досягнення! Якщо дитині вдалося вивчити й розповісти вірш на один бал вищий, ніж раніше, хваліть! Це її досягнення. Дитина має повірити в себе і відчувати, що батьки вірять у неї;
4. Забезпечте вдома максимальний емоційний комфорт для дитини. виключіть покарання за оцінки, глузливий, зневажливий тон у ставленні дитини;
5. Якщо в дитини виникли складності з однокласниками, з’ясуйте причину і придумайте разом із дитиною способи подолання;
6. Можете поділитися з дитиною, як ви справлялися із ситуаціями, які викликають у вас тривогу;
7. Навчіть дитину простих способів саморегуляції;
8. Говоріть часто, що любите дитину, забезпечте їй достатній тілесний контакт;
9. Якщо ви самостійно не справляєтеся із ситуацією й дитина не почувається краще, зверніться по допомогу до психолога.

 Як говорити з дитиною про небезпеку вербування: поради батькам і вчителям

 Міжнародний день щастя

Щороку 20 березня у світі відзначається Міжнародний день щастя. Це чудовий день, щоб нарешті з’ясувати, що означає щастя в нашому житті, як стати щасливим та зробити щасливими своїх близьких. Це час подумати, чи вміємо ми знаходити радість у маленьких моментах, цінувати прості життєві задоволення та оточувати себе позитивною енергією. І якщо нам і досі щось заважає це робити, нарешті позбутися цього, щоб навчитися бути щасливими.

Внесіть у повсякденне життя:

– регулярну фізичну активність;

– здоровий сон;

– правильне харчування;

– посмішку (навіть якщо для неї відсутні причини);

– перебування на відкритому повітрі, особливо у сонячний день;

– більше подорожей, коротких та довготривалих;

– заняття улюбленою справою;

– більше обіймів та поцілунків з коханими та рідними людьми;

– суспільну активність та соціальну взаємодію;

– доброзичливість та щиру допомогу іншим людям;

– будь-які досягнення (маленькі та великі), які підвищують впевненість та самооцінку;

– постійне навчання для розвитку особистості.

Навчиться стримувати негативні емоції, уникайте конфліктів й намагайтесь вирішувати їх конструктивно.

 Визначення типу майбутньої професії

 Мотиви вибору професії (Р.В.Овчарова)

 Булінг у закладах освіти: що це таке та як діяти?

До Уповноваженого Дмитро Лубінець надходять ряд звернень від батьків щодо булінгу по відношенню до їхніх дітей, у яких зазначається про відсутність відповідного реагування адміністрацією закладу освіти, байдужість педагогів та однолітків до таких випадків, внаслідок чого діти бояться йти до школи, бояться перерв, поглядів однокласників.

Зазначу, що БУЛІНГ або цькування - це форма насильства серед учасників освітнього процесу, яка може завдати шкоди психічному чи фізичному здоров’ю дитини. І важливо розуміти: відповідальність за такі дії передбачена законом.

Зокрема, згідно з статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - може наставати адміністративна відповідальність.

Розʼяснюю, за якими ключовими ознаками можна розпізнати булінг у закладі освіти:

систематичність - це не разовий конфлікт;

наявність ролей - кривдник, потерпілий і часто свідки;

наслідки - страх, тривога, приниження, психологічна або фізична шкода.

Зауважу, що учасниками булінгу можуть бути не лише діти, а й дорослі - учасники освітнього процесу.

Булінг проявляється у різних формах:

фізичний - штовхання, удари, побої;

економічний - вимагання грошей або псування речей;

сексуальний - систематичні дії сексуального характеру;

психологічний - образи, ізоляція, приниження, чутки;

кібербулінг - цькування в соцмережах і месенджерах.

Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, існує чіткий порядок реагування на прояви булінгу та визначено першочергові дії:

Будь-який учасник освітнього процесу може подати заяву керівнику закладу.

Заява має бути зареєстрована.

Керівник зобов’язаний повідомити поліцію, батьків, за потреби - соціальні служби та медиків.

Протягом 3 робочих днів керівник закладу скликає комісію.

Комісія збирає пояснення, висновки психолога, аналізує докази.

Комісією приймається рішення і керівником видається відповідний наказ про підтвердження або спростування факту булінгу.

Звертаю увагу, що булінг травмує не лише дитину, яка постраждала, а й формує небезпечну модель поведінки у всьому колективі - на цьому ситуація не повинна закінчуватися «на папері» - далі закладом мають бути вжиті відповідні дії: профілактичні заходи, моніторинг та робота з учасниками освітнього процесу.

Отже, якщо ваша дитина стала жертвою або свідком булінгу, проте відсутня належна реакція адміністрації закладу - ми завжди готові допомогти поновити право дитини на безпеку в освітньому середовищі.

Якщо Ви стали свідками або жертвами булінгу, проте це питання не врегульовано належним чином, Ви можете звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;

на електронну пошту: hotline@ombud sman.gov.ua

на гарячу лінію: 0800501720;

за тел. 044-299-74-08.