ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

БАТЬКАМ СТАРШОКЛАСНИКІВ

1. Якщо ви бажаєте бачити Вашу дитину працьовитою ( а лише це дає змогу реалізувати себе в житті, претендувати на успіх), то:

·        ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї і для сім’ї;

·        ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість  та ініціативу;

·        ніколи не виносьте „сміття з хати”;

·        не поділяйте працю в сім’ї на „жіночу” і „чоловічу”. У цьому запорука виховання почуття обов’язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

 

2. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

·        будьте витриманими та спокійними у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;

·        приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час,  співпереживайте разом з ними створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім’ї;

·        з повагою ставтеся до дружини (чоловіка) , постійно підносячи в очах  своїх дітей культ жінки, матері ( батька – глави сім’ї, добувача). Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;

·        обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності й радості!

 

3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

·  не пошкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;

·  цікавтеся успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;

·  було б непогано, якби у дитини з’явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш сини або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.

 

4.. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей  безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей підлітків, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, вчителів.  . Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні висновки навіть із того, що є правильним з усіх точок зору.

 

5. Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім’ї за принципами здорового способу життя:

·        живіть у певному режимі праці, відпочинку , харчування, а саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;

·        починайте день з посмішки та фіззарядки;

·        облиште курити, вживати алкоголь при дитині;

·        залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує нервову систему , порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;

·        не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову систему, підвищити імунітет. Пам’ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;

·        дуже добре, якщо ви захоплюєтеся спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;

·        пам’ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, подарують комплекс нових відчуттів.

 

Про кримінальну
відповідальність неповнолітніх

 

 

10 заповідей Януша Корчака для батьків

 

Януш Корчак - видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі заради дітей.

 

У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще. Вдруге - коли відмовився бігти з варшавського гетто. А в третій - коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:

 

- Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.

 

- А діти?

 

- Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.

 

- Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди - мерзотники.

 

Кажуть, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відволікти їх від важких думок. Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного і людського життя, що не виникає сумнівів - це було саме так.

 

Януш Корчак - педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями - дітьми з варшавського «Будинку сиріт», хоча міг би врятуватися.

 

Після всього сказаного можна більше нічого не знати про Корчака. Пропонуємо вам ознайомитися з принципами виховання дітей, рекомендованих цією неймовірною людиною.

 

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

 

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

 

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

 

4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений - її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.

 

5. Не принижуй!

 

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

 

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

 

8. Дитина - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це - та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це - розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.

 

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

 

10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитина - це свято, яке поки що поруч.

 

 

 УРОКИ ТУРБОТИ

серія щомісячних інтерактивних

занять для дітей 5–10 років

 ВПРАВИ, ІГРИ Й ТЕХНІКИДЛЯ ЕМОЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИУЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУВ УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

 ТОЛЕРАНТНІСТЬ, ЯК МИЛОСЕРДЯ - ПЕРШИЙ КРОК ДО ЛЮДЯНОСТІ

 ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 Пам'ятка для батьків: 

"Як виховувати толерантність у дитини"

Будьте прикладом. Ваша поведінка – головний урок. Демонструйте повагу до інших, незалежно від їхніх поглядів, звичок та стилю життя.

• Приймайте, а не засуджуйте. Допоможіть дитині зрозуміти, що всі люди різні, і це нормально. Важливо приймати інших такими, якими вони є, а не намагатися змінити їх.
• Вчіть повазі до прав інших. Поясніть, що кожна людина має право на власний вибір, незалежно від того, чи збігається він з вашим.
• Розвивайте емпатію. Заохочуйте дитину ставити себе на місце інших людей, щоб краще зрозуміти їхні почуття та мотиви.
• Вчіть слухати та чути. Навчіть дитину уважно слухати співрозмовника, не перебиваючи, і намагатися зрозуміти його точку зору, навіть якщо ви з нею не згодні.
• Пояснюйте різницю. Дитина має знати, що толерантність — це не погодження з усіма поглядами, а повага до права людини мати іншу думку.
• Відмовляйтеся від домінування. Не нав'язуйте свою точку зору. Заохочуйте відкритий діалог та пошук спільних рішень.
• Обговорюйте. Говоріть з дитиною про різноманіття, обговорюйте випадки з життя, фільми, книжки, які показують, що таке толерантність. 

 Пам'ятка для учнів «Толерантність»  

Правила толерантної поведінки

Поважайте інших: Ставтеся до всіх з повагою, незалежно від відмінностей.

• Захищайте свої права: Дотримуйтесь своїх прав, не порушуючи прав інших людей.
• Приймайте відмінності: Пам'ятайте, що кожна людина має право на свій вибір стилю, іміджу та звичок.
• Будьте терплячими: Слухайте інших, не перебиваючи. У спорі аргументуйте свою думку, але не нав'язуйте її.
• Будьте гуманними: Не ображайте співрозмовника і будьте милосердними.
• Поводьтеся етично: Дотримуйтесь норм етикету при спілкуванні.
• Не оцінюйте інших за своїми стандартами: Не судіть про цінності інших, виходячи лише з власних.
• Знаходьте спільне: Спробуйте знайти те, що об'єднує вас з іншими, а не те, що роз'єднує.
• Вмійте себе вислухати: Висловлюйте свої почуття, використовуючи «Я-повідомлення», щоб уникнути конфлікту.
• Вчимося розуміти: Прийміть іншу людину такою, якою вона є, з усіма її індивідуальними особливостями. 

 

Пам'ятка для педагогів 

"Толерантність починається з учителя"

 Пам'ятка для педагогів

• Будьте прикладом: Виявляйте толерантність у власному спілкуванні та поведінці, ставлячись до всіх учнів з повагою, незалежно від їхніх поглядів, стилю чи зовнішнього вигляду.
• Ставтеся з емпатією: Намагайтеся зрозуміти почуття та погляди інших, виходячи з розуміння того, що кожна людина має право бути іншою.
• Створюйте безпечне середовище: Забезпечте атмосферу, де учні почуваються комфортно, можуть висловлювати свою думку, не боячись осуду чи насмішок.
• Захищайте права: Захищайте права учнів, не порушуючи прав інших. Навчайте їх відстоювати себе, не зачіпаючи почуттів інших.
• Визнавайте право на вибір: Поважайте право кожної людини на вибір (стилю, іміджу, звичок), якщо це не шкодить оточуючим.
• Використовуйте правило «золотого правила»: Ставтеся до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
• Сприяйте відкритості: Заохочуйте відкрите та довірче спілкування, де немає місця упередженням та дискримінації.
• Визнайте важливість відмінностей: Прийміть той факт, що відмінності між людьми є, і навчіть учнів шанобливо приймати їх, а не відкидати

 

16 листопада - Міжнародний день толерантності: матеріали до свята

 

Девіантна поведінка підлітків

 

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Батькам на замітку: "Дитяча брехня" Як навчити дитину бути чесною?

 

Батькам на замітку: "Дитяча брехня" Як навчити дитину бути чесною?

1. Створіть атмосферу безпеки.

Дитина має відчувати, що за правду її не покарають, навіть якщо вона зробила щось неправильно.

Скажіть:

«Мені важливо знати правду, я не сердитимусь — просто допоможу розібратись».

Коли дитина не боїться, вона чесна.

2. Будьте прикладом.

Діти не вірять словам — вони вірять діям.

Якщо ви визнаєте свої помилки 

(«Я помилилась, давай виправимо»), 

дитина бачить, що чесність — це сила, а не слабкість.

3. Говоріть про цінність правди.

Обговорюйте реальні історії або казки:

- «Що б сталося, якби герой збрехав?»

- «Як почувалася людина, якій сказали неправду?»

Так діти вчаться бачити наслідки брехні та користь правди.

4. Хваліть за правду, навіть якщо вона неприємна.

Не просто: «Добре, що сказав правду».

А краще:

- «Ти молодець, що зізнався — це сміливий вчинок. Тепер ми можемо знайти рішення разом».

Підкріплення важливе — дитина розуміє, що чесність винагороджується довірою.

5. Не називайте «брехуном».

Коли дитина почує: 

- «Ти брешеш!», 

вона захищається.

Краще сказати:

- «Мені здається, що ти боїшся сказати правду. Чому?»

Так ви не засуджуєте, а допомагаєте зрозуміти причину брехні.

6. Пояснюйте, що всі іноді помиляються.

Часто діти брешуть, бо бояться втратити любов або довіру.

Скажіть:

- «Я тебе люблю, навіть коли ти помиляєшся. Головне — бути чесним і вчитись на помилках».

7. Використовуйте ігри чи вправи.

Наприклад:

- “Правда чи вигадка” — ви кажете речення, а дитина вгадує, це правда чи ні.

- Казка навпаки — придумайте історію, де герой завжди говорить правду, і порівняйте, як змінюється результат.

 

Що таке булінг і його види?

 ДІТИ ТА ГАДЖЕТИ

 

 

Моя дитина гіперактивна 

чи невихована? 

Як діагностують та лікують РДУГ