«Найкращі практики роботи з підлітками»

 

Підготовка дитини до школи: 10 порад батькам 

 

Як виховати емоційно розумних дітей: психолог назвав 4 дієві способи

 

Батькам на замітку: Фрази, які діють краще за "Молодець" і "Розумниця"

 

Консультацiя для батькiв "Дитяча жадiбнiсть i що з нею робити"

 

Онлайн квест "Безпечний інтернет".

 

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

 

 

§       У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку.  Хваліть її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у своїх силах.

§        Уникайте повторення слів “немає” і “не можна”.

§      Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко.

§      Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

§  Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (робота з кубиками, розфарбовування, читання).

§  Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну щодня має відповідати цьому розпорядку.

§  Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, в кафе складно переживає дитина.

§      Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером.

§  Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.

Помилки покарання

§          Покарання як помста.

§   Покарання як приниження.

§   Карати не дитину, а її поведінку (чітко це розмежовувати).

§   Не карати позбавленням любові ( “Я більше тебе не люблю, ти не мій син!”, “Віддам тебе в інтернат!”, “Виростеш бандитом!”.

§   Не  карати дитину, обмежуючи її природні потреби: їжу, сон, випорожнення.

§   Не можна ображати дитину вульгарними словами.

§   Не можна карати дитину в присутності інших.

Шляхи допомоги гіперактивиим дітям. Тактика поведінки батьків.

1.Почніть із себе

Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!

2.«Ні» слову «ні»

Треба уникати крайнощів – надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму. Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.

Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати – робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання – суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо.

З.Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!

Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала – НЕДОПУСТИМА!

4. Емоційний і фізичний контакт– обіймати, голубити, це зніме нервове напруження.

5. Розпорядок дня.

Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще – виставити будильник чи таймер.

6. Доручення і обов’язки

Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов’язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове – поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає – „відключиться”).

7. Контроль над собою

Навчіть дитину керувати своїми емоціями – цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися – бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця – бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь – спробуй влучити у ту мішень»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

8.Уникайте емоційної перевтоми

Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп’ютером – надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі – тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.

9.Фізична активність

Прогулянки, фізичні вправи, біг – дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М’яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу – нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити. Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних, іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

10. Харчування

Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше – вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов’язкове правило – якщо дитина не хоче їсти – не примушуйте її!

11. Власний куточок.

Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.

 

Що треба знати про посттравматичний стресовий розлад

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати.

 

Як і в кого може розвинутися ПТСР

ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:

• ветерани війни
• цивільні, що перебувають в зоні бойових дій
• жертви сексуального чи/та фізичного насильства
• полонені та жертви катування 
• жертви торгівлі людьми, сексуального рабства 
• жертви чи свідки постійного домашнього насильства
• жертви булінгу, в тому числі у школі
• діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства
• свідки терактів
• люди, що перебували в зоні стихійного лиха
• жінки, що пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.

Дослідження свідчать, що індивідуальна вразливість або стійкість — це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад наразі розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими чинниками уже існуючої схильності до травматизації.

Тест проявів посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Методика PCL-5

Нижче вказані реакції, які іноді бувають після пережитого стресу. Уважно прочитайте кожен пункт та виберіть відповідь, яка відображає, наскільки сильно вас турбувала зазначена проблема протягом останнього місяця.

1. Думки та спогади, що повторюються і турбують, або нав’язливі картини стресового досвіду з минулого? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

2. Повторювані, хвилюючі сновидіння про стресовий досвід? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

3. Раптове відчуття ніби стресовий досвід знову трапляється (переживаєте ситуацію знову)? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

4. Відчуття пригнічення, смутку, коли щось нагадувало вам стресову ситуацію з минулого? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

5. Сильні фізичні реакції, коли щось нагадувало про стресовий досвід (наприклад, серцебиття, утруднене дихання, потіння)? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

6. Уникання думок або розмов про стресову ситуацію у минулому або уникання почуттів, пов’язаних з цією ситуацією? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

7. Уникання певної діяльності або ситуацій, тому що вони нагадують вам стресову ситуацію з минулого? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

8. Труднощі з пригадуванням важливих моментів стресового досвіду з минулого? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

9. Сильні негативні переконання про себе, інших людей або навколишній світ (наприклад, «я поганий», «зі мною щось дуже не так», «нікому не можна довіряти», «світ – небезпечне місце»)? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

10. Звинувачення себе або інших на рахунок стресового досвіду, або того, що сталося після нього? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

11. Сильні негативні емоції, такі як страх, жах, злість, почуття провини або сором? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

12. Втрата інтересу до тієї активності (діяльності), яка раніше приносила задоволення? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

13. Відчуття віддаленості або відокремленості від інших? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

14. Проблеми у переживанні позитивних емоцій (наприклад, незмога відчувати радість або любов до близької людини)? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

15. Роздратування, спалахи гніву, агресивна поведінка? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

16. Ризикова поведінка, яка може зашкодити? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

17. Перебування «на взводі» або «на сторожі»? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

18. Відчуття постійної напруги? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

19. Труднощі із зосередженістю? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

20. Проблеми із засинанням або нічні прокидання? Зовсім ні – 0 Трохи – 1 Помірно – 2 Відчутно – 3 Дуже – 4

 

 

Підрахунок результатів.

Кожна відповідь має свою кількість балів:

●        Зовсім ні – 0 б.

●        Трохи – 1 б.

●        Помірно – 2 б.

●        Відчутно – 3 б.

●        Дуже – 4 б.

Вам потрібно отримати суму балів усіх відповідей.

Якщо у вас від 0 -35 балів – посттравматичний розлад малоймовірний.

Якщо понад 36 балів – є імовірність присутності посттравматичного розладу.

Важливо розуміти, що цей тест є доволі корисним у виявленні симптомів ПТСР, однак він не дає можливості діагностувати його. Це може зробити винятково спеціаліст з психічного здоров’я. 

Якщо ви отримали понад 36 балів або ж вас турбують окремі прояви з зазначених вище у сильній формі, рекомендуємо вам звернутися до психолога психотерапевти або ж лікаря психотерапевта.