Коли дитина приходить до школи, вона щоранку несе на спині два рюкзаки.

Перший усі бачать — у ньому підручники, зошити, пенал і контейнер із бутербродом.

А от другий рюкзак невидимий.

У ньому — її емоції. І вони щоразу інші. Там лежать маленькі перемоги вчорашнього дня, страхи перед сьогоднішнім, очікування, які дорослі щодня ставлять перед нею. Іноді в ньому є мамина посмішка й татові слова «гарного дня». А іноді — ранкова сварка, сльози, образа чи відчуття, що ніхто тебе не чує.

У цьому рюкзаку може бути тепло від друга, який підтримав, або тяжкість від самотності, коли тебе не прийняли в гру. Там — усе, що глибоко сидить у дитячому серці, але про що вона не завжди може розповісти, щоб полегшити свій вантаж.

P.S.

Побачити цей другий рюкзак можна — достатньо лише уважно придивитись до поведінки дитини.

Вона завжди говорить очима, навіть коли мовчить.