Дитина з особливими освітніми потребами

Правильно

Дитина з особливими освітніми потребами (ООП)

Неправильно

Особлива дитина, інклюзивна дитина, дитина з інклюзією, інклюзятко

Кожна дитина і доросла людина унікальні та особливі по-своєму, а тому в кожного з нас є власні індивідуальні потреби. Якщо ми маємо на увазі саме інклюзивну освіту, то правильно говорити саме «діти з особливими освітніми потребами». І це, до речі, єдиний випадок, коли коректно говорити «особливий». Маємо акцентувати, що дитина з особливими освітніми потребами - це людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі. Хто це може бути:

діти з інвалідністю;

діти з родин, що опинились у складних життєвих обставинах;

безпритульні діти;

діти, які живуть із ВІЛ/СНІД;

діти-сироти;

діти з дислексією (порушення, за якого людині важко читати), дисграфією (порушення, за якого людині складно писати) чи дискалькулією (порушення, виражене в нездатності людини до рахунку, розв’язання математичних задач);

діти, позбавлені батьківського піклування та інші.

Дитина, яка на деякий час «випала» з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, теж стає дитиною з особливими освітніми потребами, бо може потребувати додаткового часу, аби наздогнати однолітків.